-
1 substantive
1. n грам.іменник (тж noun substantive)2. adj1) реальний, дійсний, існуючийsubstantive law — юр. матеріально-правовий закон
2) істотний, пов'язаний із суттю3) міцний, ґрунтовний, солідний; сталий4) значний, досить великий, чималий5) самостійний, незалежний6) грам. субстантивний* * *I n; грам. II a1) реальний, існуючий, дійснийsubstantive law — юp. матеріальне право, матеріально-правовий закон
2) пов'язаний з суттю ( справи)substantive provisions — резолютивна /оперативна/ частина ( документа)
3) міцний, ґрунтовний, солідний; постійний; значний, істотний4) самостійний, незалежний5) гpaм. субстантивний -
2 substantive
I n; грам. II a1) реальний, існуючий, дійснийsubstantive law — юp. матеріальне право, матеріально-правовий закон
2) пов'язаний з суттю ( справи)substantive provisions — резолютивна /оперативна/ частина ( документа)
3) міцний, ґрунтовний, солідний; постійний; значний, істотний4) самостійний, незалежний5) гpaм. субстантивний -
3 substantive
adj1. реальний, дійсний, існуючий2. істотний, пов'язаний з суттю/ з питаннями по суті (на відміну від процедурних питань)- substantive articles істотні пункти (документу)- substantive issues істотні питання- substantive law юр. матеріально-правовий закон- substantive motion пропозиція по суті справи/ питання (ООН та ін. організацій)- substantive paragraphs пункти/ параграфи, що стосуються суті справи- substantive provisions оперативна частина документа- substantive questions of the agenda суттєві питання порядку денного
См. также в других словарях:
формальний — а, е. 1) Стос. до форми (у 4, 5 знач.), обумовлений формою. •• Форма/льна ло/гіка наука про форми мислення, правила і форми виведення одного судження з інших. Форма/льна осві/та напрям, прибічники якого вважають, що основною метою навчання є… … Український тлумачний словник
природний — а, е. 1) Прикм. до природа 1). || Створений природою, а не людиною. Природні пасовища. || Який є в природі. || Зумовлений, спричинений законами природи. || Який здійснюється відповідно до законів природи. •• Приро/дна зо/на (сму/га) ; Приро/дний… … Український тлумачний словник
трудовий — а/, е/. 1) Стос. до труда (у 1 знач.), пов язаний з трудом, із працею. || Який виявляється в праці. || Сповнений праці. || Який супроводжує працю, викликаний працею. || Добутий, зароблений працею, одержаний за працю. || Який ґрунтується на праці … Український тлумачний словник
